Мабуть, працюю не марно))) Особливо приємно, коли дитячі і підліткові книги з дисципліни “Дитяча література” студенти читають з батьками, друзями, сестрами чи братами, своїми половинками. Не можу не поділитися роздумами студентки 3 курсу спеціальності «Початкова освіта» Ярослави Кричун: «Любов до казок і дитячої літератури привив дідусь. Завжди з захопленням слухала його фантастичні казки, придумані за 2-3 хв. У студентські роки, коли почала вивчати предмет «Дитяча література і методика навчання літературного читання», ця любов зміцнилась, хоча відчуття і ставлення змінилося: ставлюся до всього по-дорослому, вдумуюсь і вчитуюсь в кожен рядок написаного, намагаючись знайти саме те, що близьке мені. Цього семестру прочитала багато казок, оповідань, творів, які залишили свій післясмак у серці. Великий уклін Анатолію Дімарову, який все життя збирав людські долі і серця, і віднедавна в його скарбничці є ще одне серце- моє. Дзвінці Матіяш, яка шукає в усьому позитив і добро, сіє в людські душі любов до батьків, до Бога, пише сильні і водночас, здається, прості твори. Велике місце в моєму серці посідає ще одна постать – Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер). Саме після того, як познайомилась з нею та її творами ближче, я зрозуміла , що щира і справжня любов існує. Навіть якщо вона не взаємна. Все одно знайдуться люди, які підтримають, зрозуміють, відчують крізь призму часу, навіть через століття.
На завершення хочу сказати, що дитяча література – це безкінечна криниця без дна. Тут добро перемагає зло, любов –ненависть , щастя – нещастя. Навіть коли байдужа людина з темним потертим серцем доторкнеться долонею до дитячої літератури – за мить оживе, розтане лід; і той маленький Миколка чи Петрусь, який сидить в середині душі, знов відправиться в цікаву і легку подорож до країни Дитинства».
