Привіт! Зупинись на хвильку, не потрібно так спішити. Це буде дуже цікаво. Давай помріємо трішки? Уявімо те, чого ми дуже сильно хочемо. Наприклад, уявіть, що ви у величезній кімнаті, де підлога засипана шоколадними батончиками. Як вам? Звісно, це притаманне для дитини, яка обожнює солодощі. А як щодо старших? Можливо, в самому куті стоїть мольберт, де зачарований художник своїми тонкими пальцями тримає кісточку пензлика і вимальовує картини, що оживають. Вони набувають людських рис, і з′являється принц, чи принцеса – твій ідеал. Якими б були ваші дії на даний момент? А якщо той художник намалює величезного краба, або ж ваш страх? Звісно, це все може появитись тільки в нашій уяві – адже це нереальне. А як щодо мрії? Ви хочете стати відомим співаком. Подумайте, що стоїте на великій сцені, до сотні фанатів дивляться тільки на вас. Або ж, ви президент, якого люди шанують і люблять. Чи, можливо, ви на курорті: довкола пісок, вода, туристи. Це ваша мрія, чи не так? Ми знаємо, як це виглядає, і простіше уявити. Нам усім відомі уже такі створіння, як: русалки, феї, ельфи, кентаври; ми запросто можемо у своїй голові відтворити образ Гаррі Поттера та Волондеморта, ми знаємо, як виглядає дракон, чи навіть Спанч Боб. А чи задумувались ви над тим, що це всього тільки чиясь фантазія? Людина створила цей образ у своїй голові та перенесла все на папір, показавши нам, як виглядає цей герой. Ці образи на стільки сильно засіли в нашій підсвідомості, що ми пам‘ятаємо їх роками. Ми знаємо про Білосніжку, про жабеня, яке від поцілунку перетворилось у красуню, нам відома Аріель, русалка, та її друг Себастьян. І от постає одне питання: а чому б і нам не придумати щось таке фантастичне? Чому старі казки засідають у глибині нашої душі? Ми зможемо самі створити щось нове, незвичне. Так сьогодні постарались студенти другого курсу «СО(У) середня освіта: українська мова та література». Тема сьогоднішньої пари була досить цікавою. Сама назва: «Уява» заставляє нас задуматись, а якою саме вона є? Як відомо з наукової точки зору: Уява – це людський психічний процес. Він є безмежним. Ми створюємо нові образи, урізноманітнюємо їх, і тільки одиниці втілюють її в реальність. Не існує людини без уяви, мрії, фантазії. Куди б ми не пішли, скільки б років нам не було, ми завжди про щось думаєм: а що буде завтра? як пройде моя конференція? яким буде мій робочий день сьогодні? якою буде зустріч? І таких ще безліч запитань. Тут хочеться добавити, що в дитячі роки нам було краще щось уявити, адже ми не були досвідченими як зараз. Ми знаємо нехай і не всю правду людського життя, але саме основні її аспекти не позволяють нам створити новий образ. На цій парі ми розглянули функції уяви, їх властивості та характерні риси. Відбувся діалог між студентами та викладачем, де дискусійним було запитання: «Чи притаманна уява тваринам?» Це питання є досить підставним, ніби їжак, на вигляд милий, але колючий. Студенти так сильно захопились цим діалогом, що забули основний термін: Уява – властива лише людині. Теж прозвучав такий термін, як мрія. Також звертаючись до наукових джерел, коротко можна сказати, що мрія – це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Студентка, Богдана, дуже гарно розказала про це, усі уважно слухали й кожний задумався про своє, те, що може тривожити, бути нездійсненним.
Мрія, це те, що тяжко описати словами, адже в кожного з нас у душі вона знаходиться, ніби сидить на старому майже зламаному кріслі в такій темній-темній кімнаті, де з роками ми про неї забуваємо. Не кожному властиво втілити її в реальність. Якби це сумно не прозвучало, але з роками нездійсненна мрія помирає. Це ніби сон, такий чудовий, світлий, до нього хочеться тягнутись, тільки б не прокинутись. Але реальність вона досить жорстока… Галина Юріївна поставила студентам завдання: намалювати видуману тварину, якої не існує. Студенти досить творчо до цього віднеслись та поділились своїми малюнками. Ось, наприклад, Лейла створила у своїй уяві тваринку Codalunga 
(Кодалунґа), і висловилась так: «Назва походить від італійських слів coda – що означає «хвіст», та lunga – «довга». Це екзотична тварина, що зародилась в Італії та проживає в лісах. На кінці її хвоста знаходяться отруйні шипи, що покриває шерсть грубого хвоста, якими вона захищається від інших. Дуже чіткий слух, та бачить в темряві. Чудово себе почуває в холодну погоду, та не любить жару.». Роман у своїй уяві створив Мікоісект, Іхтіорнітор та Інкоґніторікс: «Мікоісект – це гібрид риби та комахи, а саме богомола. Цей криптид поширений в районі тропічного та субтропічного клімату, у посушливих місцях. Насамперед у пустелях. / Іхтіоорнітор – мешкає у горах та у густих лісах чи болотах, ареал поширення – Північна Америка та широти півночі Європи та Сибіру. Гібрид сам по собі складається із: тіло черепахи, голова орла (на ній також ростуть роги цапа), присутні крила, хвіст ракоподібного, а точніше креветки. Найкраще розвинений зір, адже очне яблуко істоти нагадує око мухи – із безлічі пікселеподібних частинок. / Інкоґніторікс – гібрид півня, дракона та змії. Проживає у гірській системі Альп, Піренеїв, на території Туреччини (Каппадокія), деякі особини цього виду можна зустріти й у гірських пасмах Карпат. Тулуб тварини покритий пір′ям, яке переходить у луску в районі хвоста, чітко виражені кігті, на дзьобі наріст у формі рогу, має крила.» Студентка Віталія поділилась своєю ідеєю: «Фоксофіш – це
гібрид лисиці та риби, а саме морського окуня. Голова схожа на голову оленя, має крила, але ними практично не користується. Поширений у помірних широтах Північної Америки та у Європі. Хижак. Для людини загрози не становить, але може нападати з метою захисту. Це всеїдна тварина, також харчується домашньою птицею, і свою жертву спочатку душить, а потім з′їдає тільки тіло.» Староста групи, Роксолана, віднеслась до цього завдання досить креативно: « Layna – уособлення життя і природи. Сьогодні допомагати природі не тільки модно і престижно, але ще й 
дуже приємно! Усвідомлення того, що навіть невеликий вклад – малюнок уявної тварини, новина чи рекламний банер може змінювати свідомість великої кількості людей, зберегти природне середовище – обов′язково має тішити! Пам′ятай! Дбати про природу повинна не тільки держава, а й кожна людина.» До цього вона прикріпила хештег #збережи_природу. Василь поділився своїм творчим підходом до малювання: «Дістдіферкстус – назва моєї улюбленої тварини. Змія – мудрість. Собака – відданість. Невідома тварина схожа на кота. Дуже спритна. Рибоптах –
швидкість, прагнення свободи.» І, звісно ж, я, Ірина теж не залишилась в стороні й придумала свою тваринку. Назва досить проста, Змівук – поєднання змії та павука. Я не думала про те, щоб дати цій тварині життя та певну територію її проживання. Якщо коротко, то павук – це мій страх, який я з дитинства не можу побороти. А змія – це я (за східним гороскопом народилась під знаком змії). Тому ця тварина уособлює, що я і страх – нероздільні, він завжди буде в мені. Я дуже велику теорію склала до свого малюнка, але, на жаль, цього розписувати не буду. Сподіваюсь, ця розповідь була досить 
цікавою, не залишила вас байдужим в стороні, і ви теж змогли піти під вплив своєї фантазії та придумати щось своє, незвичне. На тему «Уява» можна розмовляти багато, ділитись своїми думками, поглядами, створювати щось своє, особливе. Гриник Ірина
